З директоркою Музею воєнного дитинства в Києві Світланою Осіпчук говоримо, як музей збирає і розповідає історії дітей під час російсько-української війни.
Саморобна іграшка, земля з парку в Луганську, татові військові рукавиці, ключі від квартири, куди неможливо повернутися, – все це артефакти Музею воєнного дитинства в Києві. Їх до колекції передали діти, чиї історії записала команда музею.
Київський Музей воєнного дитинства є частиною міжнародного проєкту, започаткованого в Боснії та Герцеговині у 2017 році. Українська команда працює з 2018-го і за цей час записала близько 500 інтервʼю з дітьми з України. Місія музею в тому, щоб діти, у чиє життя увірвалася російсько-українська війна, самі могли розповісти свої історії. Щоб голоси дітей і явище воєнного дитинства були частиною розповіді про цю війну.
Директорка Музею воєнного дитинства в Києві Світлана Осіпчук стала гостею сьомого випуску подкасту (На)памʼять.
З розмови з нею ви дізнаєтеся:
- як музей збирає і зберігає історії воєнного дитинства
- що робить команда музею, щоб це не був проєкт, де дорослі говорять про дітей і замість дітей
- як музей може бути не тільки місцем, де розповідають історію, а й простором, де працюють із травмою
- які зворушливі та навіть подекуди смішні речі діти передають у музей і що вони для них символізують
00:00 Інтро
01:14 Створення Музею воєнного дитинства в Боснії та Герцеговині та Україні
04:04 Сприйняття воєнного дитинства до російського повномасштабного вторгнення і після
09:16 Як музей записує спогади дітей
10:42 Що передають діти у колекцію музею
13:59 Як давати голос дітям, а не лише розповідати про них
20:33 Доречні і недоречні форми вшанування памʼяті. Приклад памʼятника загиблим дітям у Харкові
25:08 Як говорити з дітьми про втрату і війну
32:45 Як жити з досвідом війни у дитинстві? Приклад боснійського суспільства
38:10 Про важливість правосуддя та плюралізму історій для оздоровлення суспільства після війни
43:27 Історія одного артефакта про любов і піклування на тлі втрати